У жовтні в столиці відбувся VI Міжнародний водний форум AQUA UKRAINE-2008. Це – найпотужніша виставка з науково-практичною конференцією, присвячена водній галузі в Україні. Взяти участь у цьому представницькому зібранні отримав запрошення завідувач кафедри моделювання та моніторингу складних систем нашого університету, директор Інституту МАД ВНТУ, доктор технічних наук, професор Віталій Мокін.
Форум щорічно збирає представників усіх провідних проектних інститутів, які досягли впродовж року певних здобутків з проблем, що пов’язані з водним господарством. AQUA UKRAINE-2008 має не просто наукову, а практичну направленість. Тому представників наукових центрів, котрі займаються фундаментальними задачами, серед учасників не багато. Адже результати їх робіт на практиці впроваджуються дуже повільно. Тож, серед учасників головним чином, проектні організації, експерти ООН і експерти ОБСЄ.
Ключова тематика науково-практичної конференції «Вода і навколишнє середовище» була присвячена Національному політичному діалогу «Адаптація управління водними ресурсами у зв’язку з наслідками катастрофічних паводків». Головували – представники ОБСЄ і ПРООН та Мінприроди і Держводгоспу України, а також експерти різних міжнародних та керівники українських організацій по боротьбі з паводками. Зауважувалось, що Україна підписала протокол «Вода та здоров’я». Впродовж цього року вивчали показники, які характеризують вплив змін води на стан здоров’я. Це – абсолютно нова концепція, на якій акцентують в Європі. Цікаво: я подібними дослідженнями займався і коли розповів про них, то мене запевнили, що мої напрацювання є дуже актуальними і у наступному році нас чекає співпраця.
Чому мене запросили на цей форум? ВНТУ уже впродовж більше 10 років співпрацює з водогосподарськими організаціями Держводгоспу. Ми починали з Вінницьким облводгоспом ще у 1997-му. За останні 5 років ми створили басейнові геоінформаційні системи великих річок України – для Сіверського Донця, Південного Бугу, Прип’яті, у цьому році – ще для Дністра, Тиси і частини басейну річок Висла і Західного Бугу, які протікають у Львівській області. Якщо відкрити на комп’ютері розроблену нами карту України і мишкою вибирати басейн, то одразу запускається уся система відповідного регіону. Уже візуально видно, що пів території країни охоплено нашими басейновими системами інтегрованого управління водних ресурсів. І найголовніше: нами охоплено більшість басейнів. Звісно, є басейн Дніпра, котрий покриває значну частину території України. А якщо рахувати басейни річок, то нами вже охоплено їх більшість. Нагадаю, що нашими автоматизованими системами екоінспекційного контролю стану забруднення довкілля охоплені усі області України, але то є інші системи і використовуються вони підрозділами Держекоінспекції, а не Держводгоспу.
Дніпро – це окремий проект, який вимагає потужнішого фінансування. Басейнову геоінформаційну систему Дніпра ми теж можемо створити. Але фахівці, що займаються Дніпром, за кошти міжнародних організацій зараз розробляють рекомендації щодо змін водного законодавства згідно вимог ЄС. Так звані "метри" інформації щодо Дніпра створюються щороку. Метри інформації, як їх зневажливо називають фахівці-практики з водної галузі, – це коли паперові звіти складені один на одний і у висоту вимірюються метрами. Але реальної комп’ютерної системи для Дніпра, яка б інтегровано збирала усю інформацію басейну і обробляла та виводила б усе в електронному вигляді – немає. Є лише система моніторингу якості вод без прив’язки до карти.
Впроваджувати інтегроване управління водними ресурсами вимагають сучасні європейські та світові директиви. Одним з основних документів у цій галузі є Водна Рамкова Директива Євросоюзу. Вона складена за всесвітніми вимогами, які стосуються розробки планів управління річковими басейнами. Для кожного басейну повинен бути план інтегрованого управління. Але це –лише план, як слід керувати. Комп’ютерні системи, які ми розробляємо, ще також ведуть поточний моніторинг даних і дозволяють автоматизовано збирати усю інформацію з наявних систем, аналізувати її і надавати у зручному для прийняття рішень вигляді.
Наша презентація усіх дуже зацікавила. Начальник управління водних ресурсів Мінприроди зауважив: «У нас є молодий пан доктор Мокін, добре знаємо його розробки, оскільки давно з нами співпрацюємо. Й надалі співпрацюватимемо, не знижуючи темпів». А експерт з ОБСЄ наголошувала, що треба робити систему по Дністру. Я їй потім кажу: «По Дністру якраз зараз роблю ГІС, про яку Ви говорили». Вона: «Ви напевно – Мокін. Виконуєте проект, який робиться спільно з тим, який виконую я. За вас мені уже розповідала керівник Вашого проекту, казала, що Ви гарно працюєте». Тобто наші замовники з Норвегії (з норвезького підрозділу ООН) співпрацюють з нею, представником ОБСЄ в одному великому проекті.
Після мого виступу на конференції нашими розробками зацікавились фахівці з Криму – керівники Кримського басейнового управління водних ресурсів та відділу водних ресурсів Рескомприроди Криму. Обговорили можливість створення такої ж системи і для них у наступному році. У них чимало напрацювань вже є.
Наступного року за підтримки Держводгоспу створюватимемо геоінформаційну систему Десни, якою живиться м. Київ та декілька областей півночі України. Деснянське басейнове управління водних ресурсів (БУВР) охоплює частину Сумської, Чернігівської та Київської областей.
На форумі познайомився з генеральним директором Укрводпроект. Це – головна організація в Україні, яка займається проектуванням водосховищ, дамб, засобів для боротьби з паводками – усього, що будується чи то біля води, чи то на воді, чи то під водою. Мають мережу в різних областях — у нас це Вінницяводпроект. Виявилось, що Укрводпроект проектував мережу водогосподарських об’єктів Закарпаття, а ми робили геоінформаційну систему, куди наносили ці об’єкти – ми в одному проекті паралельно працювали над однією задачею, але наші замовники нас не познайомили. Аналогічно – і в інших проектах. Тут же пан директор запропонував мені у них виступити, щоб якось інтегрувати наші дослідження.
Також познайомився з директором Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, який теж займається серйозними дослідженнями, оскільки має повний доступ до усіх даних Держгідрометслужби. Мають розробки, подібні до наших, але у нас більша рівень автоматизації та можливості комп’ютерних систем. Зараз ми запровадили нову системну розробку, яка, я впевнений, зацікавить Укрводпроект — вони досі вручну рисують лінійні схеми річок, а наші програмісти роблять так, щоб ці лінійні схеми автоматично створювались по геоінформаційних системах басейнів.
Наша презентація була представлена у секції Держводгоспу України. Виділили мені великий плазмовий монітор. Поряд презентували себе угорці, власне автоматичну станцію гідрометеоспостережень — 40 таких уже стоїть у Закарпатті. Вона автоматично пересилає інформацію через УКХ-діапазон і супутник у кризовий центр кожні 15 хвилин. Тобто автоматично іде збирання усієї інформації в регіоні. В Інтернеті можна цю інформацію переглядати. Спілкувались англійською. Показав їм нашу систему по Тисі. Виявилось, що і фінансування у нас теж споріднене, адже за їх проектом ТАСІС і ми робили Закарпатську ГІС.
Використовуючи найсвіжіші матеріали з виставки, скопійовані там презентації, уже студентам-екологам прочитав лекцію з курсу «Моніторинг довкілля», де показав реальний комплекс споруд, який буде споруджений в Дністрі по боротьбі з паводками, і що вже зроблено в Закарпатті.
Гідрометеорологи зауважили, що такий величезний паводок в Прикарпатті уже був у 1969 році. Навіть більший — понад 8 метрів сягав рівень води. Тоді ЗМІ це замовчували. І в 1941 році 5,5 метра було підняття, але то був самісінький початок війни – тоді було не до паводків. Тоді не було і водосховищ, які могли б воду зупинити. Цього ж літа водосховища не здатні були спрацювати – малорухливий циклон в одне місце лив три доби. У Закарпатті був цей же циклон, але спрацювали запобіжні заходи – насамперед дамби. Начальник відділу Закарпатського облводгоспу розповідав, показуючи слайди. Приміром, по периметру села насипана земляна дамба висотою 2 метри. Вода йде вздовж дамби, а село хоча й нижче рівня води, але не затоплене. Отож, боротись можна, зменшити наслідки біди можна. У Прикарпатті також був цілий комплекс гідротехнічних споруд, але він розрахований на значно менший рівень води. До того ж деякі дамби ще збудовані за часів Австро-Угорської імперії. Навіть ті, що за часів СРСР – уже застарілі. Зараз зводять комплекс споруд, які дозволять знизити пік паводку, розтягнути його в часі. Була також висловлена важлива думка: паводки в Карпатах трапляються не лише тому, що ліс вирубують. Останнім часом тільки про цю причину і говорять. Паводок 2001-го року спричинило надто швидке танення снігу, а мерзла земля взагалі не всмоктує вологу. Хоча дерева тримають ґрунт і тоді б не було селів. Отже, повені – це і природний процес, якого не можна уникнути зовсім. Треба підготуватись, побудувати комплекси споруд, які зменшать наслідки можливого паводку. Хоча і боротись з факторами, які підсилюють руйнівну дію паводків теж, звичайно, треба.
У Закарпатті траплялись і нестандартні випадки. В одному селі цигани зумисне зіпсували дамбу, аби їх затопило і їм потім дали грошову компенсацію. Або – будинок побудували у прибережній зоні, яка є зоною ймовірного затоплення. Паводком житло знищилось, а господар, отримавши гроші, знову звів хату на тому ж місці. І його й цього літа знову затопило. Зазначалось, що за кордоном, якщо щось будують у зоні ймовірного затоплення, то страхові компанії відмовляються це страхувати.
У цьому форумі варто і надалі брати участь. Дуже багато цікавого. Опублікували мої тези. Хоча подавав українською, самі переклали й видрукували ще й англійською. Передивився презентації, назбирав нових ідей для наукових досліджень та для бакалаврських і дипломних робіт. І всі вони практично-орієнтовані. Я люблю займатися такими розробками, які мають прикладну цінність. А не так – зробив і у шафу поклав. Звичайно. цікаво математикою займатись, це теж приємно, але на цьому не можна зосереджуватись повністю – практичними розробками теж треба займатись.
Віталій МОКІН,
завідувач кафедри ММСС,
директор Інституту МАД ВНТУ,
доктор технічних наук, професор
